Поріг 500 тонн CO₂: коли підприємство стає платником

Діоксид вуглецю оподатковується інакше за решту речовин. Для нього в Податковому кодексі є поріг, і саме навколо нього виникає найбільше переплат: підприємства рахують податок з першої тонни, хоча закон цього не вимагає.

Що каже кодекс

За пунктом 240.7 ПКУ не є платниками податку за викиди діоксиду вуглецю ті суб’єкти, у яких річний обсяг таких викидів не перевищує 500 тонн. За пунктом 242.4 база оподаткування зменшується на обсяг 500 тонн — і це вирахування дається один раз на рік, а не щокварталу.

Звідси два практичні наслідки. Перший: поки накопичений за рік викид не перевищив 500 тонн, зобов’язання не виникає взагалі. Другий: щойно поріг пройдено, платником стають у тому самому кварталі — і декларують лише перевищення, а не весь квартальний обсяг.

Приклад на цифрах

Підприємство викидає 1 240 тонн CO₂ на рік. Розподіл за кварталами нерівномірний — узимку котельня працює більше.

У першому кварталі декларація за CO₂ не подається: поріг не пройдено. У другому накопичений обсяг дійшов до 590 тонн — оподатковується різниця, 90 тонн. Далі вирахування вичерпане, і в третьому та четвертому кварталах декларується весь обсяг періоду.

За ставкою 30 грн за тонну податок за рік становитиме 740 × 30 = 22 200 грн замість 37 200 грн, які вийшли б при розрахунку з першої тонни. Різниця — 15 000 грн на рівному місці.

Типові помилки

• Вирахування застосовують щокварталу — по 500 тонн чотири рази на рік. Це заниження бази.
• Вирахування не застосовують узагалі — переплата за весь рік.
• У кварталі перевищення декларують весь обсяг періоду замість різниці.
• Поріг рахують за одним джерелом, а не за підприємством загалом.

Як рахувати без ризику

Потрібен наростаючий підсумок за рік, а не окремий розрахунок кожного кварталу. Тоді видно, у якому саме періоді підприємство стає платником і яка частина обсягу потрапляє в декларацію. У розрахунку, який ми готуємо, накопичення за рік ведеться автоматично, а в звіті друкується, скільки тонн пільги вже використано.